До 330-ї річниці з дня обрання гетьманом Івана Мазепи

  • 25.07.2017
  • Перегляди 1438
  • Коментарі 0
Іван Мазепа – сильна та цікава особистість, одна з ключових постатей в історії України. 330 років тому, 25 липня 1687 року, його було обрано гетьманом України. З цієї нагоди пропонуємо вам екскурс найцікавішими сторінками його життя.

«Я хочу одної шани, щоб люди казали колись: визволив Мазепа Україну, та не так, як Богдан, на короткий час, а надовго, навіки…»

В очах багатьох людей Мазепа все ще лишається неоднозначною особистістю. А все через те, що він підтримував зв'язок з російським царем Петром І, під владою якого перебувала Гетьманщина. Між тим, гетьман був справжнім дипломатом, та й просто розумним чоловіком, який не рубав з плеча. Він розумів, що Україна не готова дати відсіч Москві, а тому, зберігаючи таку-сяку незалежність, Мазепа вдало дбав про її економічне, культурне та духовне відродження і пускав пил в очі російського монарху. Гетьман мріяв про об’єднання усіх українських земель в єдину українську державу і частково йому це вдалося.



Зрадників на грошах не зображують. Іван Мазепа на українській 10-гривневій купюрі


Мазепа і Канів


Канів завжди відігравав визначну роль в українському державотворенні. І за це він часто платив високу ціну. За «Вічним миром» 1686 року (договір між Річчю Посполитою та Московською державою), Канів разом з Черкасами, Чигирином, Ржищевом і Трахтемировом ставав польсько-російською буферною зоною. Заслуга гетьмана полягала у тому, що він, скориставшись повстанням 1702 року на Правобережній Україні, яка тоді належала Речі Посполитій, зумів, хай і не на довгий час, об’єднати Правобережну та Лівобережну Україну. На жаль, вже у 1714 році Правобережжя знову опинилося під владою Польщі, в т.ч. і наше місто.

Марія Магдалина


Не було в житті гетьмана людини, до якої б він дослухався більше, ніж до своєї матері.            

«Ніхто не знав того, що вона, і нікого не слухав гетьман  так покірно, як своєї доброї і мудрої матері. Не раз доводилося йому тяжко жалкувати й нарікати на себе, коли не зробив так, як мати казала, і навпаки, чи раз він рад був, що пішов за порадою мами» – ці слова якнайкраще характеризують ставлення гетьмана.           

Марина Мокієвська (у заміжжі Мазепа) була жінкою високоосвіченою і мудрою. Після смерті чоловіка вона у віці 42 років прийняла чернечий постриг і отримала ім’я Марія Магдалина. За 20 років вона стала ігуменею (настоятельницею) Києво-Печерського та Глухівського дівочих монастирів. Вона прожила довге життя, померши у віці 83 років. Мазепа пережив свою маму лише на 2 роки.





Ймовірно, так виглядала Мотря Кочубей. Робота невідомого автора


Жінки


Гетьман був поціновувачем жіночої вроди. Одначе він не був бабієм, зі своєю дружиною, вдовою польського шляхтича Ганною Половець, Мазепа прожив майже 35 років. Але, без сумніву, найбільшого розголосу набув його останній роман з Мотрею Кочубей, донькою генерального судді Василя Кочубея. Закоханих розділяла шалена різниця у віці – майже 50 років! Але не це стало на заваді бажання гетьмана взяти Мотрю за дружину. Опір шлюбові чинили батьки Мотрі (перш за все матір, яка заправляла в родині) та ще заборона церкви на такі шлюби – Мазепа був хрещеним батьком Мотрі. Після смерті Мазепи Мотря, за однією з версій, стала черницею. За іншою, вийшла заміж за військового канцеляриста Івана Чуйкевича.

Меценат


Мазепа був високоосвіченою людиною і опікувався не лише економічним розвитком та військовою дисципліною, але і культурою, мистецтвами. За часів правління Мазепи значного розвитку набув живопис, скульптура, архітектура. Але чільне місце у цьому списку посідає будівництво церков. Гетьман десятками будував і відновлював церкви і собори за власний кошт. Велика частина з них збереглася до цих пір.



Т.Г.Шевченко. Церква всіх святих у Києво-Печерській Лаврі (1846). Одна з церков, збудованих Іваном Мазепою


Мазепа і Шевченко


Попри те, що радянські шевченкознавці стверджували, ніби Шевченко вважав Мазепу зрадником, це зовсім не так. Поразка гетьмана боліла йому, адже з ним програла і вся Україна. Так у вірші «Іржавець» (1847) Шевченко – навіть не дорікає – а з сумом жалкує, що Мазепі й іншим козацьким очільникам не вистачило єдності у боротьбу проти спільного ворога.

Відобразив у своїй творчості Шевченко й інші сторони життя гетьмана. Так на картині «Марія» (1840) він зобразив Мотрю Кочубей, коханку Мазепи. Картина ілюструє сцену з поеми Олександра Пушкіна «Полтава», у якій автор також робить акцент на любовній лінії (і, звісно, виставляє Мазепу зрадником).



Т.Г.Шевченко. Марія. За поемою О.Пушкіна «Полтава» (1840)


На картині ми бачимо молоду дівчину у покоях гетьмана (на причетність Мазепи вказує його портрет на стіні), до якої прийшла мати. Щоправда, Шевченко зобразив жінку вельми ніжною, тоді, як відомо, що Любов Кочубей недолюблювала свою доньку і була дуже владною. Саме за її намовою Василь Кочубей подав скаргу на Мазепу Петру І, в якій стверджував, що гетьман збирається зрадити російського царя. Цар доносу не повірив і наказав Кочубея стратити. На картині ми спостерігаємо момент, коли мати прокрадається до маєтку Мазепи, аби повідомити Мотрі цю невтішну новину.

…Мазепа таки наважився стати проти царя. У той час Російська імперія вела війну з імперією Шведською і гетьман став на бік останньої. 27 червня 1709 року відбулася вирішальна Полтавська битва, у якій українсько-шведська сторона зазнала поразки. Мазепа був змушений тікати за кордон, до Молдови, де невдовзі помер.

І хоча Мазепа став гетьманом за смутних часів – внаслідок гетьманського перевороту, в якому сам брав участь – в душі цього непересічного чоловіка завжди жила мрія про вільну Україну. Мрія, яка заледве жевріє у серцях нинішніх державців.

За радянських часів влада робила все можливе, щоб ми забули, хто ми. Озираючись довкола, розумієш, що її зусилля не минули даремно. Сучасні можновладці – це не нащадки козацького роду, а залишки «совків». Бо людина з Україною у серці не може так відверто плювати на рідну державу.            

Але історію творить кожен з нас, не лише чиновники. Тож любімо щиро нашу Україну, бережімо нашу свободу, за яку сотні років молилися і боролися наші відважні предки, щоб у будь-який момент ми могли сказати, що пишаємося нашим минулим і сьогоденням.

У тексті використано цитати з циклу романів Богдана Лепкого «Мазепа».


Спеціально для «Kanos» Павліна Мушинська.


Редакція порталу «Kanos» може не погоджуватися з думками авторів публікацій, а також не несе відповідальності за наведені ними факти.
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число