Хто реально саботує створення Канівської ОТГ? Погляд Юрія Гамалія

Голова регламентної комісії міської ради Юрій Гамалій висловив своє бачення щодо причин саботування запуску процесу створення Канівської об’єднаної територіальної громади.

Про це інформує «Kanos» із посиланням на допис народного обранця у власному Facebook.

«..Адміністративна реформа – чи не одна з найголовніших реформ сьогодення. ЇЇ основна мета – звільнити свідомість українця від совковості, перейти від азійщиності до європейськості. Проведення такої адмінреформи, коли місцеві громади отримують більше повноважень, коли вони стають менш залежними від центра (Банкової), коли державний стрижень змінюється від «цар-намісники» до «громади-центральна влада» і при цьому чисельність чиновницького апарату суттєво зменшується, була одною з перших вимог Євросоюзу до України на шляху до безвізу. Ті країни колишнього соцтабору, керівництво яких дійсно бажало назавжди порвати з совковістю, і найяскравіший тут приклад Польща, провели реформу, тобто змінили адміністративний поділ від жорсткої централізації до демократично-виборчої, за одну ніч», – пише депутат.

Водночас українська влада, констатує Гамалій, пішла по шляху загравання у демократію – у добровільність.

«Пішла на це з далеким прицілом: дискредитувати саму ідею цієї реформи, і, в решті-решт, залишити все так як є. І поки що це їй успішно вдається. Канів тут яскравий і типовий приклад. Маючи масу земельних проблем, а саме: відсутність затверджених меж міста, відсутність місць під житлові індивідуальні забудови, під створення сучасних промислових підприємств, під новий міський цвинтар (всі існуючі вже вичерпали свій ресурс!), а також привнесення у місто екологічних проблем від навколо міських монстрів на кшлат «Нашої ряби», і розуміючи, що їх вирішення значною частиною лежить через ОТГ, канівська виконавча влада спільно з міськими депутатами ще попереднього скликання активно розпочала діалог з навколишніми селами. Не відставав у цій роботі і нинішній депутатський корпус та виконавча влада: проводилися різноманітні виїзди-зустрічі у навколишні села, проводилися міські громадські слухання, створювалися та затверджувалися програми-наміри співпраці з сільськими громадами, одностайно депутатами приймалися відповідні рішення. Села, як класичний консервативний організм, довго вичікували, що й не дивно, адже районна влада через держадміністрацію, через керівництво райради залякувала сільські громади об’єднанням з містом, та врешті одна за одною пішли згоди від навколишніх сіл на створення Канівської ОТГ», – зауважує Юрій Андрійович.

Однак нині, відзначає він, чотирма депутатськими фракціями у співпраці з представниками провладної до міського голови фракції вже вчетверте, блокується подальший хід об’єднання.

«Зрозуміло, чому Опоблок: цим чим гірше, тим краще, п’ята колона вона і в Африці п’ята колона. Зрозуміло, чому Черкащани – відпрацьовують хліб «Нашої ряби». Можна знайти мотиви і у радикалів: після отримання їхнім керівником портфеля у районній владі (директор комунального підприємства) для них пріоритетом стали не міські проблеми, а проблеми районної влади. А що ж порошенківці? Ті, які здавалося б мають бути першими у реалізації задумів свого патрона? Переконаний, якби їхня обласна організація, якби їхнє центральне керівництво дійсно б бажало проводити цю адмінреформу – голосували б канівські порошенківці одностайно «ЗА». Тут то і стає зрозумілим, що задум їх патрона не успішна децентралізація, а успішна її компрометація. Підтвердженням цього є поведінка канівських афганців, які на 100% є людьми міського голови у депутатському корпусі. Голова фракції Куценко О.С. керівник підприємства, що на 90% зав’язане на міській раді, саме його підприємство виконує (виграє?) левову частину робіт від міської ради. Олександра Степановича можна бачити у міській раді частіше, а ніж деяких керівників міських комунальних підприємств. Коломієць В.В., давній колега міського голови, свого часу Ігор Олександрович сам був його підлеглим. Буряк В.М., керівник ще одного канівського підприємства, у попередньому депутатському корпусі разом з Ігорем Олександровичем представляв чорнобильців. Козин М.А., вчитель, ще жодного разу не дозволив собі критики міського керівництва. Щур Т.А., вихователь дитячого дошкільного закладу, також свого часу спільно з нинішнім міським головою представляла чорнобильців. Хтось може повірити, що по найважливішим міським проблемам ці депутати будуть йти проти міського голови? Сам Ігор Олександрович людина не конфліктна, старається уникати конфліктів, як у місті, так і на верху. Але чи міг би Ігор Олександрович через підконтрольних депутатів, через свою політичну силу йти на конфлікт з верхами? Питання риторичне. А відповідь все та ж: українська влада через свої низові представництва саботує реалізацію адміністративної реформи. Для неї важливо на наступних виборах мати жорстку вертикаль, і за рахунок цього залишитися при владі. А там, хоч трава не рости!», – емоційно резюмував Юрій Гамалій.