Канівчанин Анатолій Роговий грав у шахи, листуючись з мільйонером із Сіетлу

Нещодавно у Каневі відбувся шаховий турнір пам’яті кандидата у майстри спорту, нині покійного Анатолія Рогового.

Цього року перемогу у ньому здобув Владсилав Москалець. Друге місце посів Володимир Ситніков, а на третьому місці опинився Михайло Варварський. 

Користуючись нагодою, журналісти «Kanos» вирішили дізнатися більше про життя відомого канівчанина, на честь якого щорічно проводиться шаховий турнір та поспілкувались з його сином – Віктором Роговим, який і розповів про захоплення батька грою у шахи.

 

«Народився батько 20 квітня 1926-го року у Запорізькій області. Батько (мій дідусь) загинув у 30-ті роки за невідомих обставин. Перед війною він переїхав із мамою, яка була вчителькою, жити у Запоріжжя. Там бабуся працювала директором школи і перед війною її навіть приставили до Ордена Леніна. Коли моєму батькові виповнилося 17 років, вже була війна і він пішов добровольцем служити у Третій український полк. Має численні нагороди, був поранений. Загалом прослужив 7 років. Після повернення додому працював сталеваром на заводі «Запоріжсталь», а у 1953-ому році вступив у Київський медичний інститут, де навчався до 1959-го року», – поділився спогадами про батька чоловік.

Цікавою також виявилася й історія Віктора Анатолійовича про те, як його батько опинився у Каневі та закохався у це місто на все життя.

 

«Після 4-го курсу, коли батька мав проходити практику, його направили у Прилуки. Але він навчався із Михайлом Іщенком, який і запросив друга поїхати у Канів. Місто дуже сподобалося батьку і тут згодом він зустрів свою дружину – мою маму. Після завершення навчання батьку став першим у Каневі лікарем-ЛОРом. Загалом він пропрацював близько 40 років, зробивши за цей час більше 15 тисяч операцій», – говорить він.

 

«Захоплення шахами з’явилося ще із часів Другої світової війни. Під час навчання батько неодноразово був чемпіоном інституту, а із 1961-го року він почав переписуватися із Одеським шаховим клубом. Колись стався дуже цікавий випадок. У 60-ті роки батько вступив в орденатуру і ми залишилися із мамою. Одного разу маму викликали і вона не повернулася ночувати. Ми разом із маленьким братиком залишилися вдома і плакали. Прийшли сусіди і почали з’ясовувати, де зникла наша мама. Тоді її забрали у КГБ, оскільки у закордонній листівці, яка прийшла на ім’я батька, були лише цифри, які розцінили як секретний код чи шифр. І поки батько не повернувся із Києва, маму не випустили», – з усмішкою згадує син.

 

З його слів, за своє життя Анатолій Роговий листувався по шахам з гравцями із багатьох країн світу. Він згадує, що інколи одна гра у шахи по переписці могла тривати більше двох років. Так, у 80-ті батько Віктора Рогового по листуванню грав у шахи з мільйонером із Сіетлу, який запропонував останньому, навіть, нову машину.

Символічним стало і те, що напередодні своєї смерті Анатолій Роговий також збирався на шаховий турнір.

«У той день він мав грати із Миколою Порожнім. По дорозі батькові стало зле і він, не заходячи у приміщення, де мав відбуватися турнір, пішов у приймальню «швидкої допомоги». Лікарі діагностували інфаркт і до вечора він помер. Це сталося 13 грудня 1998-го року», – із сумом згадує син.

Після цього трагічного випадку, колишній очільник міста і підписав розпорядження про те, щоб щорічно проводити турнір пам’яті Анатолія Рогового у Каневі.