На 48-му році життя після хвороби відійшов до Господа протоієрей Володимир Цянцьо, настоятель і будівничий храму Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа мікрорайону Костянець міста Канів Черкаської єпархії.
Про це повідомляє «Kanos» із посиланням на інформацію Сергія Нікітіна.
Протоієрей Володимир Цянцьо народився 4 липня 1973 року у селі Либохора, Турківського району на Львівщині.
Настоятель і парафіяни храму Святої Покрови Божої Матері /Козацька Церква/ м.Канів приносять свої щирі співчуття родині та усім, хто знав і любив його.
«Нехай милосердний Господь прийме його душу до небесних осель у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання!
Царство Небесне, вічна пам’ять та вічний спокій про ієрею Володимиру Цянцю», – зауважив у своєму пості Сергій Нікітін.
13 січня/середа/ 2021 о 12:00 відбудеться заупокійне богослужіння та прощання в храмі Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа у мікрорайоні Костянець. Закликаємо Вас до спільної молитви.
У зв’язку зі складною епідемічною ситуацією в нашій державі, велике прохання, дотримуватися санітарно-карантинних норм: обов’язково перебувати в захисній масці та тримати відстань один між одним 1,5-2 метра.
Нагадаємо нещодавно ми писали про те, що за добу у Канівській лікарні помер ще один пацієнт.
Про імовірні дати припинення централізованого теплопостачання говорили під час апаратної наради Канівського міського голови Ігоря…
Масштабний блокуючий антициклон відходить на схід і у найближчі дві доби наш регіон опиниться в…
Відповідне рішення ухвалили на засіданні виконавчого комітету Канівської міської ради у середу, 18 березня. Про…
Під час засідання Ради безбар’єрності при Черкаській ОВА розглянули проєкт «Безбар’єрний маршрут» села Степанці Степанецької…
Звечора декілька разів Черкаська область була на тривозі. Про це повідомляє Kanos із посиланням на…
Ще з вечора ворог не давав спокою захисникам нашого неба. Про це повідомляє Kanos із…
View Comments
Вічна пам'ять 🙏 співчуття рідним. Хороша людина відійшла, шкода, що так рано😢
А Хижка куди ділася?
Було це 6 січня 2013 року. Моя 86-річна мати, царство їй небесне, сказала мені, що хоче сповідуватися і щоб я їй запросила священика, який відспівував нещодавно нашу сусідку. На мої вмовляння, що святий вечір, Різдво на носі і, можливо,зателефонуємо отцю Володимиру після свят, на неї ніяк не подіяло.
Що поробиш. Зателефонувала отцю Володимиру.
- Нічого, - відповів,- чекайте о четвертій годині.
-Але ж у вас богослужіння.
- Нічого, здорові трішки зачекають. Я вибачуся, а для вашої мами, можливо, це не звичайна сповідь.
Отець Володимир тоді завітав у нашу домівку, висповідав маму і пішов.
Мати була дуже- дуже задоволена і навіть радісна у ті різдвяні дні, хоч і почувала себе вжеизовсім зле.
Два тижні по тому, наступного дня після Водохреща, мами не стало.
Минуло вже 8 років. а я й сьогодні пам'ятаю цей день і слова отця Володимира.
Царство небесне і нехай земля йому буде пухом. Світ збіднів ще на одну прекрасну людину.