Роланд Тваурі: «МХП завжди підставить надійне плече»

Слюсар-ремонтник із Канівщини Роланд Тваурі, який захищав Україну від ворога не тільки після повномасштабного вторгнення, а ще на початку агресії з боку рф у 2014 році, після поранення й демобілізації знову повернувся працювати в МХП – на ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Сьогодні він відчуває підтримку підприємства, колективу та ділиться міркуваннями, куди саме суспільству й бізнесу треба спрямувати зусилля, аби допомогти ветеранам, які повертаються з війни та захисникам на передовій.

— На підприємстві МХП працюю від самого початку, коли почали закладати фундамент виробничих підрозділів, це було ще в 2005 році, — розповідає Роланд Тваурі. — Спочатку був екскаваторником у підрядників, які будували корпуси, а потім мене запросили працювати за спеціальністю — слюсарем-монтажником, встановлювати нове обладнання. Уже як усе було налагоджено, я перевівся в транспортну службу «Миронівської птахофабрики» — кермував і трактором, і автомобілем.

2014 року Роланда мобілізували до Збройних Сил України, а коли через два роки повернувся, вирішив спробувати щастя за кордоном. Проте вже незабаром повернувся на підприємство та почав працювати в ремонтно-механічній майстерні. Щороку сумлінно їздив на військові збори у свою частину. А коли розпочалися події 2022 року, подзвонив командиру, який і направив Роланда до військкомату. В один із перших тривожних днів війни, згадує ветеран, вранці сів у автобус, а ввечері вже був на позиції на фронті — між Мар’їнкою та Вугледаром.

За військовою спеціальністю Роланд Тваурі водій, проте більшість часу «працював» в окопах та укриттях на передовій, як коригувальник вогню. Потім сталося поранення. Лікувався у госпіталі та проходив реабілітацію. Весь цей час намагався бути корисним своєму підприємству — працювати й виконувати посильні завдання.

— Як змінилося за ці роки ставлення колективу до колег, які служать чи служили у Збройних Силах? — запитую в Роланда.

— Найперше увагу до своїх потреб я відчув від керівників підприємства на різних рівнях. Більшість питань і робочих, і соціальних вирішується, як кажуть, на позитиві. Не забуває підприємство підтримувати й матеріально — надає різні види допомоги мені та моїй родині. Вперше, коли приїхав після госпіталю, в МХП допомогли з амуніцією — бронежилет та все, що було потрібно. Про що просив, завжди знаходили та допомагали. Знаю, що компанія та працівники неодноразово купували автотехніку для захисників та інші речі. Можу порівняти згуртованість людей у 2015 році, коли повернувся з АТО, і зараз. Сьогодні в колективі всі без винятку розуміють, що зараз найголовніше — перемогти.

За словами ветерана, в ремонтно-механічній майстерні, де він зараз працює, кожен старається допомогти. З ним постійно спілкуються, дізнаються, які має потреби та пропонують шляхи їх вирішення.

— Направили мене в санаторій у Трускавець, дали додаткову відпустку, зараз пропонують пройти реабілітацію та оплатити операцію. Важливо, що й зарплата на підприємстві виплачувалася, поки я перебував у лавах Збройних сил, — продовжує розповідь Роланд Тваурі. — Чимало моїх колег, навіть працівники нашої бригади, зараз перебувають у війську. Бачу, як і їм допомагають. Думаю, що практику МХП у плані підтримки працівників, які захищають Україну, варто переймати й іншим підприємствам. Скажу з досвіду, що військові в жодній частині не відмовляться від таких речей, як тепловізори, оптика, дрони, автотехніка. Наше підприємство в такій допомозі — серед лідерів.

На думку ветерана, для тих, хто повернувся з війни, потрібна допомога психолога. Ще один важливий етап — реабілітація. Усе тут має бути індивідуально, враховуючи потреби того чи іншого захисника. Якщо є можливість, не зайвою буде юридична допомога — з оформленням необхідних документів, наданням консультацій, порад.

— А ще, думаю, важливо для кожного бійця, який на фронті, щоб не забували про його родину. Мені з цим пощастило — навіть у простих побутових питаннях, коли родині без мене було справитися важко, МХП пропонувало допомогу: наприклад, виорати город, забезпечити пальним на зиму тощо. І я, і моя дружина, яка теж тривалий час працює в компанії, плануємо й далі працювати в МХП. Навіть якщо на роботу на теперішній посаді мене «забракує» медична комісія, знаю, що МХП обов’язково запропонує альтернативу з працевлаштування.

Увага ветеранам — у пріоритеті

В МХП працює програма життєстійкості «МХП Поруч» для мобілізованих та ветеранів ЗСУ. Як розповіла бізнес-партнерка з персоналу Анастасія Запотіцька, «МХП Поруч» — це підтримка колег-воїнів та працівників-ветеранів, а також членів їхніх родин у соціальному, психологічному та фізичному відновленні.

Програма «МХП Поруч» покликана створити для кожного військового або військової умови, у яких зможуть не тільки повернутися до цивільного життя, але і якісно реалізувати свої права, отримати різнобічну підтримку та нові можливості.

Ми відчуваємо відповідальність не тільки за колег, які стали на захист нашої держави, але й за тих, хто поруч із нами — рідних працівників, орендодавців МХП, жителів громад, де компанія має виробничі потужності.

Програмою передбачений комплекс заходів, спрямованих на адаптацію, професійну підготовку (перепідготовку), психологічну реабілітацію, соціальне забезпечення.

— Програма «МХП Поруч» унікальна тим, що вона орієнтована на індивідуальний підхід, адже кожен ветеран – це окрема історія, де є різні потреби й запити. Щодо загальних речей, то всі демобілізовані працівники «Миронівської птахофабрики» мають можливість пройти реабілітацію на базі Миронівської лікарні відновного лікування. Крім того, на підприємстві ініціювали та вже розпочали кампанію з оздоровлення ветеранів у одному із санаторіїв у Трускавці. Таку можливість матимуть усі демобілізовані, які виявлять таке бажання. Також на підприємстві діє програма психологічної підтримки, яку реалізує наш корпоративний психолог, – зауважила Анастасія Запотіцька.

Підсумовуючи, варто додати, що в МХП генерують та розвивають ініціативи, пов’язані з підтримкою захисників, адже тут переконані – увага суспільства до них має бути на найвищому рівні.

Роман Кирей