Створили ліс на місці катастрофи: історія відновлення лісів Канівщини (фото)

Канівщина зараз – мальовничий, зелений край з рівнинами та крутосхилами, вкритими лісом, якого зараз могло не існувати через дії радянської влади.

Про це повідомляє Kanos із посиланням на інформацію Центрального лісового офісу.

У радянські часи на території Канівщини (Черкаська область) функціонувало 13 цукрових заводів та 3 винокурні. Паливом на заводах слугувала деревина, а рівнинних площ для вирощування цукрових буряків не вистачало. Через це в окрузі почали масово вирубувати ліси на крутосхилах. Був навіть виданий наказ про масову вирубку деревини, а тих, хто ухилявся від заготівлі дров – судили.

Для Канівщини така політика стала катастрофічною. Стихія у вигляді снігових, дощових, нічим не стримуваних талих вод забирала у балки і долини тисячі кубометрів родючої землі. Вода підтоплювала поля, а в яри потрапляли навіть оселі селян (таких випадків нараховувалось десятки).

Щорічно з гектара площі у річки Рось, Росаву і Дніпро в середньому змивалося від 34 до 100 тонн ґрунту. Яри займали майже 13 тис. га і щороку збільшувалися на 250-300 га. Загалом ерозією грунтів було пошкоджено 56% району.

Ситуація була критична і всі розуміли, що для того, щоб зупинити стихію, потрібно багато часу. За це взялись лісівники Канівщини. В той час було створено Канівську гідролісомеліоративну станцію. Найголовнішим завданням перед новоствореною станцією було зупинити катастрофічні масштаби ерозії. І їм це вдалося.

За півстоліття наполегливої і виснажливої праці проблему подолали. За цей час сотні людей висадили тисячі гектарів лісів. Заліснювати крутосхили було тяжко, а важливо було ще і доглядати за саджанцями, щоб вони втримались і зміцніли. Спочатку пристосованої техніки не було, тож землю обробляли плугами, які тягнули коні, а всі сіянці висаджували вручну лісокультурниці. Пізніше з’явилась гусенична садильна машина.

Поряд з висаджуванням лісу лісівники поступово контролювали потоки вод, щоб зменшити знесення ґрунту у яри і річки. Для цього будували так звані «лотки-швидкостоки», вони були бетонні. Один з таких лотків мав довжину 55 метрів, тоді його встановлення дозволило уникнути знищення шляху, який звʼязував Черкаси, Канів та Миронівку. Цей лоток-швидкостік досі служить, а яр, в якому він пролягає, називають Винарський.

Зараз на крутосхилах Канівщини зростають міцні і густі дубові та соснові насадження. Лісистість у регіоні становить 31,2%, тоді як на момент катастрофи становила всього 10%. Тепер ці ліси бережуть і охороняють лісівники філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство».