Від гранатометника – до художника: як мистецтво допомагає ветерану Олександру Квітку повертається до цивільного життя (фото)

Нещодавно у Канівському Центрі культури і мистецтв відкрилася виставка художніх робіт канівського ветерана Олександра Квітка, який пройшовши війну знайшов свою терапію у живописі.

Про це повідомляє Kanos із посиланням на інформацію Канівської міської ради.  

 «Якщо всі сидітимуть удома, то ворог прийде

і постукає у наші двері»

Початок повномасштабного вторгнення чоловіка застав у столиці, де на той час працював.

– Пам’ятаю, як важко було вибиратися тоді з Києва, але щойно повернувся до Канева одразу, як і більшість чоловіків, подався в місцеву тероборону. Виходив на нічні чергування на блокпостах. До лав ЗСУ долучився улітку 2023-го. Вручили повістку, пройшов ВЛК і був направлений у навчальний центр. Так потрапив до 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Морально до цього був готовий давно. Якщо всі сидітимуть удома, то ворог прийде і постукає у наші двері, – пригадує початок своєї військової служби Олександр Квітко.  

Свої бойові завдання солдат Олександр виконував на Покровському напрямку на посаді водія – гранатометника.

– Війна – це щось, що важко описати. Це щось незрозуміле мені й досі. Кожну хвилину, кожну секунду щось змінюється, – ділиться своїми думками захисник. – Зараз війна технологій. І вони, справді, вражають. Все дуже серйозно. Я був ще у більш-менш спокійному місці, але і цей спокій був оманливий. Щойно ти «засвітився» – одразу скиди з дронів. Але на той час ще не було fpv. Це набагато страшніше.

Вдома на чоловіка чекали дружина Марина, донька Єлизавета, брат Ігор.

– Вони переживали за мене, а я – за них. Особливо за доньку, яка на той час навчалася в Харкові. Хоч навчання перевели на дистанційну форму, всеодно доводилося повертатися ще не раз, – уточнює батько.  

«Найкращі ліки – це сім’я»

В ході проходження військової служби Олександр отримав серйозну травму хребта. Лікування тривало з осені 2023 року до літа 2024 року.

– Операції, реабілітація… Півроку узагалі був прикутий до ліжка. У цей час зрозумів: найкращі ліки – це сім’я. Бути з рідними – це найбільша терапія, – ділиться чоловік. – Я все життя працював руками – був зварювальником, слюсарем, збирав металопластикові віконні конструкції, тож і зараз хотілося щось робити, а не лише дивитися відеоролики на ютюбі. Так згадав про малювання. Я любив це з дитинства, але ніколи не вчився цьому професійно. «Самоучка». Навчаючись в училищі – допомагав оформлювати стінгазети, потім якось також пробував малювати. І тепер знову подумав про своє захоплення.

Спочатку Олександр Квітко лише розглядав роботи сучасних художників. Так захопився сучасним британським художником-пейзажистом Майклом Джеймсом Смітом, роботи якого відомі своїми надзвичайно деталізованими картинами в стилі гіперреалізму.

Потому були оформлення інвалідності та звільнення з армії. Коли Олександр вже повернувся додому і вже більш-менш зміг сидіти – повернувся до свого хобі, яке й стало його терапією. 

– Перші картини – це були пейзажі «Казковий ранок» і «Лісова галявина». Я зрозумів, що так відволікаюся. Малювання допомагає не зациклюватися на війні й повертатися до цивільного життя, – ділиться першими враженнями чоловік. – Звісно, переживав за хлопців – своїх побратимів, які залишилися там. Намагаюся бути з ними на зв’язку і за потреби допомагати.

Коли мистецтво стає терапією

Сьогодні Олександру 54 роки. В його доробку вже понад 20 картин. Усі вони насамперед вражають максимальною деталізацією. Здалеку їх легко можна сплутати з фотографіями. Такої точності ветеран домагається, наслідуючи британського художника, який надихнув його на творчість.

Картини Олександра здебільшого зображують природу – «Літній луг», «Жива вода», «Сонячний ранок», «Струмок у горах» «Лісовий спокій», «Літній пейзаж», «Дерево життя», «Захід сонця», «Лісовий водоспад». У них простежується домінування зелених заспокійливих відтінків і делікатна гра світла, що створюють відчуття гармонії та внутрішнього сяйва.

Надихається О.Квітко й місцевими краями – озеро Бучак, Козацька церква…

– У нас дуже багато гарних місць. Лише треба уважно придивитися, – пояснює художник.

Військове минуле також відображається у роботах захисника – це картини «Небесна сотня», «Янгол ЗСУ».
За словами Олександра на створення однієї картини у нього йде від 3 днів до тижня.

– Я можу малювати цілий день, але спина втомлюється, тому треба робити перерви. А так малював би й до ночі, аби лиш було світло (сміється – авт.), – ділиться ветеран художніми секретами. – При ліхтариках малювати складно, адже потім, при денному світлі, може з’ясуватися, що відтінок відрізняється, і доведеться переробляти.

Дружина підтримує чоловікове захоплення і навіть активно бере участь – ділиться власними ідеями  та допомагає називати роботи.

 

Свої картини Олександр дарував друзям та знайомим. На сьогодні вони є не тільки в Каневі, а й у Черкасах та Києві. Таким чином декілька робіт опинилися у волонтерському центрі «Патріот», де й зародилася ідея організувати виставку робіт Олександра Квітка.

– Якщо чесно – було ніяково бути в центрі уваги, але водночас приємно бачити, що людям подобаються мої роботи. Також почув конструктивну критику та корисні поради. Усі зауваження та побажання  врахую, буду працювати і рости далі, – розповідає захисник.