На Канівщині свого часу існувала суконна фабрика, тканинами з якої захоплювались навіть у Лондоні.
Про це йдеться у матеріалах книги «Таганчанський лексикон-2», інформує «Kanos».
Зокрема, мова йде про Таганчанську суконну фабрику, збудовану у 1806-му році. Спочатку вона була невеличкою майстернею (мануфактурою), де на десяти верстатах, які приводилися в дію за допомогою води і коней, виробляли грубошерсте сукно. Капітал фабрики був незначним.
Однак, з поступовим удосконаленням машин і збільшенням їх кількості, зріс і капітал фабрики. Крім того, ріст попиту на сукно, якого передусім потребувало військове інтендантство - для потреб солдатських та офіцерських мундирів, тільки прискорили розвиток Таганчанської мануфактури.
Тодішній власник фабрики, Йосип Понятовский вирішив не зупинятись на досягнутому, а тому активно взявся вивчати досвід машинних способів ведення суконного виробництва, які на той час діяли у Європі. Як результат довгого знайомства із кращими практиками виробництвом в Англії, Понятовський запросив до Таганчі відомого в ті роки механіка - бельгійця Янса.
З допомогою останнього на мануфактурі якраз і була проведена реконструкція, що дозволила уже в 1839-му році мати в числі її потужностей 120 верстатів з відповідним числом машин, які разом становили 12 асортиментів виробництва сукна.
А уже за рік, 1840-го року, на фабриці було встановлено парову машину в 45 кінських сил, що також привезли з Англії.
Фабрика Понятовських складалась з 4 відділень. Зокрема, у Таганчі всі механізми і верстати приводились в дію паровою машиною, в селі Шендерівці і Бучаці - безпосередньо кінним приводом, а от у Полствині всі механізми діяли за допомогою води.
Варто зауважити, що окрім військових потреб, сукно із фабрики продавалось приїжджим купцям із Харкова, Ромен, Курська, Петербурга та Москви. Продукція фабрики була відома в багатьох країнах Західної Європи, а за високу якість тканини Таганчанської фабрики на міжнародній виставці в Лондоні, що проходила в другій половині XIX століття, дітищу Понятовського була присуджена золота медаль.
На початку XIX століття на фабриці працював 751 місцевий робітник, а на виробництві сукна активно використовувалась жіноча та дитяча праця.
І все ж, попри такі захоплюючі на той час успіхи у виробництві, у вісімдесятих роках XIX століття фабрика припинила своє існування через брак сировини, а на початку XX століття не лише обладнання, але й секрет виробництва сукна був проданий власниками фабрики у м. Лодзь (Польща).