Проти примусового об’єднання з містом Каневом виступають Бобрицька та Литвинецька ОТГ.

Про це повідомляє «Kanos» із посиланням на інформацію із сайту «Дзвін».

Обидві громади працюють більше, як рік, і за цей час досягли чималих результатів, бо не просто вважають себе спроможними – насправді такими є. Утім, чиновники в області та столиці вирішили, що ОТГ в Канівському районі має бути значно менше, тож деякі доведеться об’єднати.

А от як саме об’єднувати, в людей якраз і не спитали. Чомусь було вирішено, що села треба приєднати до Канева, однак самі селяни переконані, що краще порозумітись між собою, аніж долучитись до міста, в якого хронічно бракує коштів на вирішення всіх власних потреб.

А щоб в облдержадміністрації таки дослухались до думки людей, і виправили свої наміри в Перспективному плані об’єднання ОТГ області, днями до Черкас приїхала ціла делегація із Канівщини. Доки ініціативна група селян зустрічалась із високопосадовцями ОДА, їхня «група підтримки» поділилась із журналістами своїми думками.

«Ми хочемо довести голові Черкаської ОДА і владі, що в нас є вагомі причини на те, що ми не бажаємо приєднуватись до Канева. Це нам нічого не дасть, бо наші села перетворяться на певний ресурсний додаток до міста. У нашу громаду входять 13 сіл, в тому числі і дуже маленьких – Бобриця, Студенець, Григорівка, Луковиця, Трахтемирів, Грищинці, Пшеничники, Бучак, Глинча, Іваньків, Трощин, Тростянець та Черниші. Бюджет нашої громади складає приблизно 20 мільйонів гривень, і ми багато чого собі можемо дозволити», – наводить аргументи Михайло Гончаров, директор Бобрицького ліцею, депутат Канівської районної ради трьох скликань.

Як каже Михайло Васильович, за останній рік ліцей капітально відремонтував шкільні туалети на другому поверсі приміщення, переобладнав і зробив капітальний ремонт їдальні, поставив спортивний тренажерний майданчик, закупив дві інтерактивні дошки, тощо.

«Ми живемо і можемо конкурувати навіть із міськими закладами освіти за технічним оснащенням, маємо інтернет і вай-фай. Підвозимо двадцять діток із найвіддаленіших хуторів. А Канів – це неприбране, недоглянуте місто, і цій громаді ще дуже далеко в плані розвитку інфраструктури навіть до деяких наших невеликих хуторів. Кому там будуть потрібні ті хутірські діти чи й самі селяни?», – додає директор ліцею.

«Моє село Тростянець – невелике. Однак за рік роботи ОТГ ми не залишились поза увагою, адже було вирішено нашу найбільшу проблему – капітально відремонтовано міст, що перебував у аварійному стані. На це потрібні були величезні кошти, які були не по силах нашій сільській раді до об’єднання. А в цьому році планується облаштування вуличного освітлення. Також у нас ремонтуються дороги. А в Каневі вони які, бачили? Вірите, що після об’єднання хтось згадає наші хутори?», – додає позитивних прикладів роботи ОТГ Ніна Манівенко, в. о. старости Тростянецького старостинського округу Бобринецької сільської ради.

На думку Василя Осауленка, жителя села Григорівка, канівська влада просто вирішила покращити своє фінансове становище за рахунок сільських громад, а обласна влада їй у цьому підіграла. «У місті кількість жителів сконцентрована на невеликій площі. Села ж мають великі території, а людей мало. І це приєднання дасть Каневу додаткові землі і гроші, бо бюджетні кошти будуть розподілятись по кількості населення. А в нас у Григорівці живе трохи більше 400 людей, а в деяких інших селах нашої ОТГ – до сотні. То куди будуть іти кошти? Звісно, на Канів. А села відімруть. Вони й так останнім часом занепадають, а при подібному об’єднанні їх просто доб’ють. Ми розуміємо, що кількість населення скорочується і треба об’єднуватись, однак не таким драконівським методом треба це робити. Ми ж вирішили укрупнити дві ОТГ в одну. Але ми хочемо залишитись селянами. Хіба це не вихід?», – обурюється Василь Петрович.

Володимир Драгун, вчитель Литвинецького ліцею, депутат Литвинецької сільської ради, також нагадує, що в минулому за землі громади з Каневом мали чимало конфліктів. До цієї громади, нагадаємо, належать села Литвинець, Козарівка та Курилівка. «Частина міста знаходиться на землях нашої сільської ради, починаючи від межі з Бобрицею і понад Дніпром та Канівський водосховищем, до вулиці Маяковського. Якраз у тому мікрорайоні в нас із містом був скандал, коли воно намагалось захопити ту землю під кладовище. А потім та територія перетворилась на канівське Царське село.

Канівський колектор знаходиться на території села Пекарі Межиріцької ОТГ, сміттєзвалище на території Бобрицької ОТГ. Зрозуміло, що Канів прагне такого об’єднання, а селам це зовсім не вигідно. Адже в нас зареєстровані кілька великих підприємств, які платять податки в громаду. Тому ми за останні два роки заасфальтували більше кілометра доріг, придбали техніку для комунального підприємства. Каневу потрібні ці гроші», – наполягає Володимир Петрович. 

«Перспективи об’єднання з містом для нашої громади зовсім не райдужні. Наприклад, школи в нас точно не буде. А куди наші 100 дітей подінуться? Їх будуть в Канів возити? Слабко в це віриться, особливо взимку, коли засніжить, бо наші села розкидані по таких кручах, що там ніхто не проїде. Ми хочемо об’єднатись з Бобрицею, і від цього виграють наші села. Чому ми повинні ставати ресурсом для когось іншого?» – ставить риторичне запитання Володимир Драгун.

Як розповіли голова Литвенецької ОТГ Галина Погрібна та голова Бобрицької ОТГ Олена Штефан, з ними таки зустрілись голова Черкаської ОДА Роман Боднар та його заступник з питань децентралізації Роман Карманнік.

«Приїхали із тою ціллю, щоб дали нам шанс об’єднаться із Бобрицькрою ОТГ в одну громаду в цьому році. Ми за рік вже показали хороший результат роботи ОТГ, хто завгодно може приїхати до нас і подивитися. А потім може порівняти наші успіхи із селом Яблунів, що його приєднали до Канева. На мою думку, ніякого позитиву там немає. Ми ж за цей рік почали ремонтувати дороги, ФАП у нас відремонтований, будинок культури працює, бібліотеки працюють, школи працюють. Школам ще й держава допомагає субвенцією освітньою.

Якби не нормативно правова оцінка землі, яку зменшили в цьому році, то бюджет був би збільшений майже у два рази. Хочеться й надалі розвиватись, от і приїхали просить обласну владу, щоб вони таки дали нам шанс на це. Утім, наразі ствердної відповіді нам не дали. Не відповіли і не відмовили. Сказали, що впродовж тижня переглянуть нашу фінансову спроможність і тоді дадуть свій висновок», – доповідає селянам про результати діалогу Галина Погрібна.

«Нас запевнили, що проведуть перерахунок усіх критеріїв згідно методики і скажуть попередній результат. А вже як відреагує на це Мінрегіон, ми побачимо пізніше. За рік існування в нашій громаді зробилося дуже багато. За пів року побудувалась нова амбулаторія, вже повністю завезено обладнання, зробили до неї під’їздну дорогу, зробили два капітальні ремонти мосту, робили ремонти доріг, в школах ремонти, для трьох ансамблів, що їздили на міжнародні фестивалі, купили нові костюми. Багато вкладали у школи. Вважаю, що молодь це розвиток села, в неї гроші потрібно вкладати», – додає голова Олена Штефан.

При цьому обидві очільниці наголошують, що громади – перспективні. Робочі місця є. Діти в дитсадках – є. Громади мають можливість утримувати свої школи, навіть якщо там не так вже й багато учнів, бо всі прекрасно знають: як немає школи, то на селі немає життя. Між собою селяни ще раз проводять паралелі, адже за 10 років таких позитивних змін, як за останній рік, вони ще не бачили.

«Скільки ми просили владу Канева про ті 800 метрів дороги, яка з’єднує місто із Литвинцем? Ніхто й пальцем об палець не вдарив, ще й зверхнім тоном казали, мовляв, «ви ще будете під нами». Думаєте, там змінилось ставлення до села і селян? Є, звісно, й такі люди, які кажуть, що нам треба рухатися до прогресу, тобто до міста. Вони не розуміють, що все одно залишаться жити в селі. Але без школи, без садочка, без дороги. Більшість же – проти об’єднання з Каневом. Одне діло, коли бюджетом керують люди з твого села, а інше – коли містяни, яким до нас ніякого діла нема. До речі, зараз бюджет наповнюється з оренди землі, і всі кинулися: дайте землю. І якщо нас приєднати до міста, то всі канівці в чергу вишикуються на приватизацію ділянок. А селянам що робить?» – резюмують голови ОТГ.

Селяни з обуренням також переказують позицію народного депутата від Канівщини – члена фракції «Слуга народу» Олександра Скічка, якого бачили лише перед виборами. Нібито на його думку, села треба приєднати до Канева, а то в районі забагато шкіл та лікарень, тож «зайві» треба позакривать.

Словом, схоже, у влади і селян так і залишились різні погляди на процес об’єднання. Влада керується якимись тільки їй зрозумілими сухими розрахунками та цифрами, дбає про «економію» та «оптимізацію». А от звичайні люди в селах просто живуть, тож для них в тому, буде там лікарня-школа-садок за кількасот метрів чи кількадесят кілометрів – має величезне значення.

Утім, будемо сподіватися, що зустріч голів ОТГ із керівництвом області таки матиме якісь конструктивні наслідки. Інакше суспільного загострення не уникнути.