13 березня свій поважний 100-річний ювілей відзначила жителька села Литвинець Грибко Ольга Трохимівна.
Про це повідомляє Kanos із посиланням на інформацію Бобрицької сільської ради.
Ольга Трохимівна народилася 13 березня 1926 року в селі Литвинець у багатодітній селянській родині. Вона була п’ятою дитиною в сім’ї. Її батьки були звичайними колгоспниками — працьовитими людьми, які змалку привчали дітей до роботи.
Дитячі роки Ольги Трохимівни припали на дуже тяжкі часи. У 1933 році родину спіткало велике горе — від голоду помер батько. Вижити тоді вдалося завдяки старшій сестрі та матері, які працювали в колгоспі на буряках. За важку працю їм давали хоч якусь їжу — так родина врятувалася від голодної смерті.
У 1941 році Ольга Трохимівна закінчила 7 класів. Навчалася вона дуже добре — її зошити вчителі ставили за приклад іншим учням. Дівчина мріяла продовжити навчання, але через скрутні життєві обставини — не було ні у що взутися, ні що вдягнути — ця мрія так і залишилася нездійсненою. А з початком війни всі плани на майбутнє довелося відкласти.
Зі щемом у серці вона пригадує, як проводжали вчителів на фронт, особливо Синьоокого Романа Петровича. На щастя, і він, і її брат повернулися з війни живими.
У роки війни Ольга Трохимівна працювала нарівні з дорослими. Хоч їй було лише 15 років, разом з іншими копала оборонні рови, виконувала важку роботу та допомагала наближати перемогу.
Після війни вона вийшла заміж за Дмитра Грибка. Чоловік був інвалідом дитинства, але попри це працював: спочатку виконував посильну роботу вдома, а згодом багато років був бухгалтером аж до виходу на пенсію.
Сама ж Ольга Трохимівна все життя тяжко працювала. Після війни довгі роки трудилася в колгоспі на цукрових буряках. Пригадує, що на поле часто йшли босими, але завжди з піснею та вірою в краще життя.
Перед виходом на пенсію працювала прибиральницею у сільській раді та місцевому клубі. Жодної роботи не цуралася, адже вдома чекали хвора мати та господарство.
Сьогодні Ольга Трохимівна пересувається з двома палицями, але зберігає ясний розум, життєву мудрість і щирість.
До молодших поколінь вона звертається з простими, але дуже важливими словами: берегти здоров’я змолоду, чесно працювати та цінувати кожен день життя.
Столітній життєвий шлях Ольги Трохимівни — це історія цілого покоління, яке пройшло через випробування голодом, війною та важкою працею, але зберегло віру в життя, силу духу та любов до рідної землі.
Нагадаємо нещодавно ми писали про те, що почесною відзнакою «За заслуги перед Канівською громадою» нагородили Віктора Тихомира.