У сучасному світі кордони між так званими «чоловічими» та «жіночими» професіями поступово зникають. Сьогодні вже нікого не дивують жінки, які опановують спеціальності, що ще кілька років тому вважалися суто чоловічими — водійки, поліцейські, програмістки, слюсарки, трактористки, рятувальниці.
В українських реаліях, коли багато чоловіків стають на захист держави, жінки все частіше обіймають посади, що раніше вважалися «не жіночими», і досягають у них професійного успіху. Один із таких прикладів — історія Марини Лавренко, завідувачки складу «МХП-Логістики» у Каневі.

Марина прийшла в компанію у 2018 році. Спочатку працювала комірницею, а згодом — завідувачкою складу. Вона веде облік запчастин до автомобілів та техніки підприємства, видає деталі механікам і слюсарям, організовує роботу складу та контролює наявність необхідних матеріалів.

– Я люблю свою роботу, – ділиться Марина. – Мені подобається розбиратися в деталях і запчастинах. Коли все організовано, потрібні комплектуючі завжди під рукою і я легко можу знайти те, що потрібно слюсарям. Колектив у нас сталий, більшість робітників на підприємстві працюють вже багато років. Комфортну атмосферу підтримують також довіра і взаємоповага між керівництвом і командою.

Більшість працівників «МХП-Логістики» — чоловіки. Проте, за словами Марини, вона жодного разу не відчувала упередженого ставлення чи сумніву в тому, що її професія — «не жіноча».

За сім років роботи на посаді завідувачки складу Марина досконало вивчила усі деталі до автомобілів, тракторів і вантажівок, що є в автопарку  підприємства. Однак, каже, що поряд із цією чіткістю та точністю, на складі також є місце для розвитку й творчості. Кожен може запропонувати свої ідеї для покращення роботи:

– Ми зараз із колегами обговорюємо впровадження системи адресного складу, – розповідає Марина. – Принцип його роботи такий: деталі, що надходять до складу, розміщуються у конкретних комірках. Їх локалізація фіксується в системі обліку. Коли потрібно знайти певну деталь, комірник отримує точний орієнтир, де її слід шукати. Це допоможе точно й швидко знаходити необхідні матеріали серед тисяч позицій і не покладатися лише на власну пам’ять.

«МХП для мене — це про стабільність та упевненість у завтрашньому дні. А ще про відкритість і відчуття себе частиною команди, – каже вона. – Я знаю, що можу звернутися до керівництва, до колег з будь-якою пропозицією чи проханням — і мене завжди почують. Тут є можливість розвиватися, вчитися новому, вдосконалюватися. Минулого року я брала участь у програмі «Майбутні лідери», що тривала пів року. Проєкт допоміг мені краще зрозуміти психологію, взаємодію з людьми й основи менеджменту.

МХП дбає не лише про комфортні умови праці, а й про відпочинок і згуртованість колективу. Спільні поїздки, сходження на Говерлу, участь у велопробігах та інших заходах, організованих компанією та її стратегічним партнером – Благодійним фондом «МХП – Громаді», допомагають працівникам відчути себе частиною великої родини.

– Моя донька брала участь у благодійному забігу, який цього літа проходив у Каневі за підтримки МХП, – ділиться Марина. – Ми завжди охоче долучаємося до подій, які проводить компанія. Вони дуже часто мають благодійну складову і це ще більше цінно, коли ти можеш допомогти тим, хто цього потребує.

Історія Марини доводить: у МХП кожен може реалізувати свій потенціал — незалежно від статі. Головне — бажання вчитися, працювати й не боятися рухатися вперед та змінювати правила.

Марія ГЛАМАЗДІНА, газета «Дніпрова зірка».

*Новини партнерів