«У нас зараз остання можливість відстояти свою незалежність. Другого шансу нам ніхто вже не дасть», — Віктор Савченко

Дві вищі освіти, посада заступника начальника відділу та бронь від мобілізації, але Віктор Савченко обрав інший шлях і разом з жителями Канівської громади пішов простим солдатом служити в Збройних Силах України.

Про це повідомляє Kanos із посиланням на інформацію Канівської міської ради.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів на блокпосту

Останні тижні і навіть місяці напередодні 24 лютого 2022 року повітря було наелектризоване.

– Напруга відчувалася у всьому, але як і всі ходив на роботу. Пригадую, якраз мала бути сесія міської ради, готувався до засідання, – ділиться Віктор Савченко (на той час ще заступник начальника відділу комунального майна та земельних ресурсів). – Утім, вже формувалися добровольчі формування, які патрулювали вночі блокпости та заїзди в місто, тож і я записався. Ніч на 24 лютого 2022 року якраз провів на чергуванні і про те, що, справді, почалося, дізнався з новин на блокпосту.

Робота тоді одразу відійшла на другий план. Насамперед були чергування та виконання інших завдань ДФТГ. Однак, до останнього сподівався, що це все не надовго.

– Ми ж тоді всі слухали Арестовича і його «2-3 неділі», – сміється Віктор. – Але час ішов, а нічого не стихало. Навпаки. Навесні ТРО чи ДФТГ свою функцію на той час тут виконали на мою думку, тож ухвалив рішення і пішов далі – добровольцем в ЗСУ.

 

Хлопці в окопі стають найріднішими

19 квітня 2022 року старший солдат Віктор Савченко відправився в один із навчальних центрів.

– У 2010-2011 роках я проходив строкову військову службу, але цього разу все по іншому, тож довелося вчити «з нуля». Хіба навики поводження зі зброєю знадобилися, але її зараз багато нової. Тому треба опановувати на ходу, – каже Віктор. – Тут нас навчили, укомплектували як 66-у окрему механізовану бригаду і після 3-х місяців військового вишколу відправили на передову. У складі піхотних військ штурмували та зачищали міста, зокрема, Мар’янка стала для нас першим важким випробуванням, в якому ми продемонстрували, що вміємо битися, у Лиманській операції ми показали, що готові йти вперед і звільняти нашу землю, повернули український прапор у звільнені від русні міста й села: Щурове, Лиман, Невське, Макіївка.

Пліч-о-пліч воював з людьми практично з усієї України.

– Одеса, Львів, Полтава… Є й канівські хлопці. За фахом теж абсолютно різні – айтішнки і охоронці, водій автобуса і працівник банку… Разом усі рили окопи, брали душ з півтора-літрової пляшки. Було всяке, адже як ми собі облаштуємо побут, так і будемо жити. Все залежить від нас самих, – ділиться чоловік про побут на війні.

За словами канівця, хлопці, з якими був в окопі, стають найріднішими.

– У піхоті я пройшов шлях від стрільця – помічника гранатометника до заступника командира взводу. Для мене найважче на війні – це втрачати своїх побратимів – зізнається Віктор Савченко. – З тими, хто, пройшовши пекло і вижив, підтримуємо зв’язок і завжди допомагаємо один одному.

 

Звичайні людські радощі зараз просто безцінні

На війні, як зауважує військовослужбовець, насамперед проходить переоцінка цінностей, змінюються погляди на життя.

– Одразу розумієш, що головне – це сім’я, дім, – щиро говорить чоловік. – Покататися на велосипеді, сходити на річку, на дитмайданчик… Ці звичайні людські радощі, які були дозволені щодня, зараз найдорожчі спогади. Вони безцінні.

В армії ж військовий не має вихідних чи свят.

– Будень чи вихідний, день чи ніч – неважливо. У тебе є завдання і ти його виконуєш. Навіть, коли відпускали у відпустку, то не вірив, і щоб не зірвалося не казав своїм одразу, а вже коли приїхав робив сюрприз, – розповідає Віктор. – У ці короткі періоди намагаєшся втиснути все життя – і здоров’я підправити, і з рідними набутися. Підтримувати зв’язок на відстані складно. Якщо є можливість, то телефоную, але в піхоті зазвичай обмежувався короткими повідомленнями, а то й просто «+», мовляв живий-здоровий.

Коли Віктор пішов в ЗСУ його доньці Софії було 6 років. Зараз їй 10. Увесь цей час вона бачила батька лише під час відпусток.

– Дім, побут, турбота про доньку – все тепер тримається на дружині Вікторії. Їй, звісно, стало важче, але водночас бачу, що вона стала сильнішою. Донечка росте. Перші класи, перші друзі, шкільне життя… Сумно, що я цього не бачу, але, щоб у наших дітей було воно – це життя, ми маємо виконати свій обов’язок.

 

Найбільше нас мотивує підтримка людей

Зараз Віктор має звання старшого сержанта та обіймає посаду – штаб-сержанта 3 категорії.

За роки служби канівець отримав багато відзнак та нагород, зокрема, відзнака Президента України «За оборону України», відзнаку командувача Сухопутних військ – нагрудний знак «За особисту хоробрість», нагрудний знак «Знак пошани», нагрудний знак «За зразкову службу», нагрудний знак «66 окрема механізована бригада сухопутних військ». Також отримав годинник від командувача Сухопутних військ.

– Це, звісно, приємно, і підіймає бойовий дух. Та найбільше нас мотивує підтримка наших сімей, людей і єдність українців,- наголошує Віктор.

Увесь цей час колектив рідного управління комунального майна та земельних ресурсів із Віктором Савченком на зв’язку. Тут чекають на його повернення. Підтримують його і в інших структурних підрозділах органу місцевого самоврядування. 

– Звертався до міськради неодноразово по допомогу і дуже вдячний, що ніколи не відмовляли. Так, півмільйона гривень міського бюджету було спрямовано на підтримку військової частини. Часто допомагали і з ремонтом техніки, – перераховує військовослужбовець. – З перших днів війни підтримка була дуже потужна від усіх. Ми за три дні закривали збори на 250 тис.грн. Купували starlink, рації, прилади нічного бачення.

– Сьогодні, не приховуватиму, попри сильний бойовий дух, військові дуже втомлені. Тому як ніколи бракує національної єдності та підтримки від людей, – зізнається Віктор. – Зрозумійте, у нас зараз остання можливість відстояти свою незалежність. Другого шансу нам ніхто вже не дасть. Не проґавмо його!

 

Окрім Віктора Савченка є й інші працівники структурних підрозділів виконавчого комітету Канівської міської ради, які долучилися до лав Збройних Сил України. Серед них: водій апарату виконавчого комітету Канівської міської ради Леонід Тищенко (був мобілізований 23 травня 2022 року), головний спеціаліст відділу екології та муніципального контролю Іван Семенов (був мобілізований 29 травня 2023 року). Також відстоює сьогодні нашу незалежність директор Канівської школи №3 Руслан Чалабієв.

Нагадаємо нещодавно ми писали про те, що понад 60 тис.грн. зібрали канівські медики для військових на благодійному заході «Україна єднає» (фото).

Матеріал та фото із сайту Канівської міської ради