Цокольні приміщення музею Тараса Шевченка руйнуються та потребують термінової реставрації. У межах програми «Велике будівництво» спрямували кошти на ремонт, однак вистачить їх хіба що на гідроізоляцію.
Про це повідомляє Kanos із посиланням на інформацію Суспільного.
Виконувачка обов’язків генерального директора Шевченківського національного заповідника Валентина Коваленко відзначила, що стіни та стеля у цих будівлях полущені й уражені грибком, вологість, впливає і на збереження фондів, і на здоров'я працівників та відвідувачів.
За словами завідувача відділу реставраційної майстерні Анатолія Кононенка, вщент заіржавіли навіть металеві двері. І це за шість років після встановлення. Приміщення колишньої кав'ярні для відвідувачів музею також в аварійному стані.
«Можливо, щось не так із сумішшю, на яку покладені блоки. Через них після опадів через землю просочується вода, потрапляє на вхід і в службові приміщення», – зазначив він.
У такому ж стані й дві виставкові зали, розташовані теж на цокольному поверсі, розповіла завідувачка відділу охорони пам'яток історії, культури та природи Віта Дзима. За її словами, у 2003-2010 роках на Тарасовій горі проходили, згідно з постановами Кабміну та указу Президента, масштабні ремонтно-реставраційні роботи:
«Площа музею збільшилася вдвічі від того, що зробили ці підземні площі, мансардний поверх, але в результаті не якісно виконаних гідроізоляційних робіт ми відразу, в листопаді, після здачі в експлуатацію Будинку музею Шевченка, почали відчувати проблеми, пов'язані з надмірними опадами».
На додаткові виставкові зали працівники музею дуже розраховували, додала Віта Дзима. Нині 200 квадратних метрів втрачено. Під загрозою і підземні прибудови, зауважив головний інженер музею Володимир Усов.
«Протікання загрожує тим, що виходять з ладу інженерні споруди, а обладнання іржавіє», – розповів він.
Для усунення недоліків будівництва протягом останніх десяти років створили не одну комісію, розповіла Віта Дзима. Висновок актів обстеження – потрібно зробити гідроізоляцію стін, розв'язати питання відводу води з прибудинкової території, а ще – поремонтувати дах, карниз і піддашок.
У межах програми «Велике будівництво» цьогоріч заповідник отримав шість мільйонів 609 тисяч гривень на виготовлення науково-проєктної документації та дослідження прорахунків попередньої. Усього на проєкт мають спрямувати 16 з половиною мільйонів гривень, розповіла виконувачка обов'язків гендиректора заповідника Валентина Коваленко.
«Цього не вистачить. Можливо, вистачить тільки на гідроізоляцію», – зауважила вона.
Є певні проблеми й на території Тарасової гори, додала пані Валентина. Зокрема, потріскалася плитка, яку неякісно поклали, та із комплексом сходів, який будувався ще у 70-х роках.
Коли саме розпочнеться реставрація та допоки триватиме, Валентина Коваленко прогнозувати не береться.
Нагадаємо нещодавно ми писали про те, що канівський колектив «Тайфун» здобув призову місця на міжнародному фестивалі (фото)
А хіба ж може вистачити грошей, коли ідеально покладену мармурову плитку МАЮТЬ НАМІР ЗНЯТИ І ПОКЛАСТИ ПАРКЕТ. ОДНІ … ЗНІМАЛИ ПАРКЕТ ТА КЛАЛИ ПЛИТКУ, А ІНШІ МАЮТЬ НАМІР ЗНЯТИ ПЛИТКУ ТА ПОКЛАСТИ ПАРКЕТ . ХІБА НЕМАЄ КУДИ ГРОШІ НАПРАВЛЯТИ?
На ту гідроізоляцію. Дуже не хочеться, щоб через чиїсь забаганки знову закрили на 5 чи 10 років музей для відвідувачів. А закривають, то звільняйте й персонал, навіщо мільйони викидати на вітер, тобто, на зарплату, коли музей буде закрито?
Бачите, мармурову плитку захотіли міняти. Краще життя якоїсь хворої дитини за ці гроші врятуйте.
Ви міркуєте, ті дороги, за які Ренькас сплатив шалені гроші – протримаються довго ?!
🙂
Роки 3-и протримаються , а більше йому і не треба – його, напевно, на той час у Каневі не буде.
Можливо, не лише у Каневі, але і в Україні.
***
Маемо те що набудували,,хочется плакати . Коли це закинчется нема з кого спитати.
Да гроши видиляла наша ЮЛЯ ,,, А ремонтував ,,ДНИПРОСТРОЙ ,,,
А гриби які ростуть у музеї. Білі? Мухомори
Скільки дисятліть стояв музей без грибка і без вологи на стінах ? Як дорвалися бариги до влади , так все і пропало…..
Бо не потрібно було знімати старий надійний дах, робити підвальні приміщення і викидати гроші на вітер, руйнувати той же паркет. Але плитка у залах повинна залишитись, не викидайте далі гроші на вітер. Хоч у когось розум у голові є? А от біля могили плитку таки потрібно замінити. Сором мати побиту плитку. А ще як важко дивитися, коли біля нового будинку культури стелять гарну зелену траву. Це прекрасно, але хто ж біля могили ТАРАСА, світоча української нації, постелить таку ж, хто виділить кошти і коли?
Шикарний план шеф! На таке святе мєсто грошей не пожаліють, так шо для умних людей тута может буть постоянний Клондайк. А мєстні дурачки на кухнях повозмущаютьця та і заткнуться, а вот грошики , еті кому положено достануця. Аж страшно стало жить, нема у людей нічого святого. Тіки гроші одні тіки гроші .