Депутат Канівської міської ради від Радикальної партії Олега Ляшка Василь Зубко проаналізував у своєму авторському матеріалі для нашого порталу аргументи «за» та «проти» створення Канівської ОТГ і висловив власне бачення виходу із ситуації, що склалася.

Нижче, пропонуємо до Вашої уваги текст депутата. Стилістика та орфографія збережені.

Для об’єктивності проаналізуємо аргументи «За» та аргументи «Проти» ОТГ. Аргументи «за» найкраще висловив місцевий представник «Самопомочі» в соціальних мережах, який назвав процес утворення громади «боротьбою розвитку з боягузами».

Боягузи – це, звичайно, ті, хто проти об’єднання. В тім числі і наша фракція «Радикалів».

Розглянемо аргументи «за» у вищесказаному варіанті.

1) Литвинець вирішить проблеми з межами міста та землею АТОвців. (це можна зробити, при бажанні, і без об'єднання, - автор).

2) Вирішиться проблема костянського цвинтару. (для цього теж об’єднання не потрібне).

3) Бобриця дала б стабільну ціну на вивіз сміття. (Це тут до чого? Бобриця не збирається в канівську ОТГ).

4) Яблунів має курятники «Нашої ряби» і непоганий бюджет (крапля в морі, ці кошти взагалі ніякої ролі не зіграють).

5) Пекарі і суміжні села є перспективним майданчиком для інвестицій за рахунок великих земельних резервів (майданчик для дерибану землі Канівською владою?).

І зверніть увагу, у, так званих, аргументах цього добродія – жодного слова про людей, які проживають на території сіл і яких спрямовують на самознищення.

Тепер аргументи «проти» у моєму розумінні.

Основна ціль ОТГ – це захват земель великими агрохолдингами. А це – декілька найбагатших сімей України. І, звичайно, це будуть, скоріш за все, не українські сім’ї. Між іншим, на італійській мові сім’я – це «мафія». Земля – основне питання. Зверніть увагу: паралельно із ОТГ у Верховній Раді ставиться питання про вільний продаж земель.

Хто зможе масово викуповувати землю? Звичайно, великі агрохолдинги. Селяни, доведені до відчаю, за безцінь будуть розпродавати свої земельні паї. Це і є основне стратегічне завдання центральної влади. Україна має 22% світового чорнозему. Це не менше багатство, ніж нафта у Саудівської Аравії.

Щоб зрозуміти цінність землі і суть, так званої, реформи, нагадаю історію боротьби за землю за останні 100 років:

- Столипінська реформа 1906-1913 років. Найефективніша аграрна реформа. Її суть: панську землю розділили між селянами; надавались дешеві позики селянам на придбання інвентарю та земель; утворились хутори.  За такі реформи Столипіна, звичайно, застрелили і, хоча реформа не була доведена до кінця, її результати були ефективними: вже в 1913 році царська Росія годувала не тільки себе, а й пів-Європи. Це був пік розвитку сільського господарства в Росії у ХХ столітті;

- Декрет про землю 1917 року від комуністів – всім селянам землю розділили порівну;

- 1925-1933 роки – знищення індивідуальних господарств, боротьба із куркулями, створення колгоспів і, як наслідок, голодомор та репресії (усі 65 років існування колгоспів вони були дотаційними та неефективними);

- 90-ті роки – розпаювання земель колишніх колгоспів. Селянам надали по декілька гектарів землі: це і сапою не обробиш, і трактор купувати не ефективно. Залишається лише одне: віддати землю в оренду;

- Зараз потрібно знову відібрати землю у селян, а ОТГ – це і є той засіб, в який це можна зробити. Причому, якщо комуністи відбирали у «куркулів» землю і створювали колгоспи, фактично, контрольовані державою структури, то зараз землю хочуть віддати у приватні руки декількох сімей.

Як бачите, влада протягом всієї історії спочатку давала землю простим людям, а потім – відбирала, причому часто разом із життям.

Що селянам принесе ОТГ?:

1) закриття (тих, що лишились) дитсадків, шкіл, медичних закладів. Для утримання їх просто не вистачатиме власних коштів, а одноразова державна субвенція – крапля у морі, вона нічого не вирішить (це не більше 3-4 млн. грн.);

2) за Будинки культури, сільські клуби, бібліотеки, клуби дозвілля та гуртки вже навіть не говорять;

3) доріг, освітлення та благоустрою ніхто робити не буде, бо на це також не буде коштів. Приклад: дорога Канів – Межиріч через с. Пекарі буде коштувати близько 50 мільйонів гривень, при тому, що весь бюджет 9 сіл, які планують приєднатись до Канева, становить трохи більше 10 мільйонів, а річний бюджет міста Канева –більше 200 мільйонів гривень;

4) якщо зараз проблемами села займається сільський голова та місцеві сільські депутати, то після об'єднання громад цим будуть займатись люди немісцеві, не зацікавлені у розвитку чи збереженні села, так звані, «варяги», а точніше – депутати ОТГ;

5) «варяги» також будуть займатись і земельними питання сільської громади, розподілом та торгівлею землею;

6) зараз за оренду землі агрохолдингам потрібно домовлятись, фактично, з кожним селянином. Це незручність для масової скупки землі. Після об’єднання, це питання вирішуватиметься у голови об’єднаної громади та на сесіях ОТГ. Тут буде йти мова не стільки про інтереси сільської громади, скільки про гроші;

7) фермерам, які ще лишилися, неможливо буде конкурувати із агрокомпаніями. Зникнуть останні паростки індивідуальних господарств. І головне у земельному питанні.

Ніхто із, так званих, реформаторів не говорить про те, що він буде працювати на тій землі, яку хочуть відібрати у селян. Всі планують тільки розпоряджатись нею. Ключове слово – «розпоряджатись». Це – дерибанити, розподіляти, торгувати і таке інше. Але земля потребує не торгашів та ділків, а працьовитих рук, які, на жаль, стануть непотрібними.

Ви подивіться на Канів. Скільки в нас занедбаних земель! І це землі, які роздані в різні часи «своїм» людям, котрі ніколи не збирались щось на них робити. Основне: отримав землю, продати – порахувати бариші. Все! (приклад? – земельні ділянки по вул. Маяковського, які зараз продаються по 20 тисяч доларів).

Ну і велика проблема для реформаторів та агрокомпаній – це люди. Вони непотрібні. Їх необхідно позбутись. А ось і засоби, якими будуть звільняти землі від населення:

1) ОТГ знищить дитячі садки, школи, медичні заклади, сільські дешеві магазини та інфраструктуру. Створять нестерпні умови для проживання чи, скоріше, виживання (приклад? – село Павлівка де вже запустили процес закриття школи);

2) безробіття, низькі зарплати та пенсії, відсутність умов комфортного життя змусять і надалі молодих селян виїжджати із країни на заробітки. В тому числі, і працювати на агресора;

3) відправка людей в АТО, на війну. І, бажано, щоб війна тривала якнайдовше. Це і бізнес, і позбавлення від патріотів, ну і, звісно, бажано, щоб ці люди не повертались, тому що вони становлять загрозу для нашої влади;4) утворення таких умов життя, щоб більше людей просто повимирали (це соцзахист, пенсійна реформа, медична реформа і т.ін.).

У 2004 р. населення України складало 48,5 млн., а зараз, за різними даними, лише близько 30 млн. Тепер ми можемо порівняти аргументи «за» та «проти».

До речі, при аналізі ситуації я не говорив про Канів. Тут ситуація зрозуміліша. Якщо пройде об’єднання, у Канева буде два шляхи: або вкладати гроші у сільські школи, дитсадки, медзаклади, транспорт і інфраструктуру й рятувати села від вимирання (на це потрібно покласти весь бюджет міста і поставити хрест на самому Каневі), або підтримувати життєдіяльність міста і своїми руками знищити і села, і сільських мешканців, на що й спрямована ця, так звана, реформа.

І останнє. Згадаємо фразу де Сент-Екзюпері з «Маленького принца»: «Ми відповідальні за тих, кого приручили».

Звертаюсь до вас, В І. Святелику, С. С. Ткаченко, І. О. Ренькас: чи ви готові взяти на себе відповідальність за долю і майбутнє тих людей, яких прирікаєте на знищення? Заявіть про це привселюдно. І важливо – чи хто вже взяв на себе відповідальність за початок знищення Павлівки? Мабуть, ніхто.

Ігоре Олександровичу, зрозуміло, що Ви не можете іти проти політики держави. В 1933 році голови колгоспів теж виконували директиви партії, внаслідок чого відбувся голодомор в Україні. Але знаходились одиниці, які, ризикуючи життям, ховали в колгоспах зерно від спец загонів. В тих селах люди й вижили. Зробіть і Ви, пане Ренькас, вибір для себе. Якщо пройде об’єднання, займатись «розвитком» громади буде майбутній голова ОТГ. І це буде не обов’язково Ігор Олександрович. Він буде діяти по ситуації, а відповідальність за злочин буде лежати на нас, на тих, хто доведе села до знищення своїм недолугим голосуванням.